Пусте́лі — тип ландшафту, що характеризується рівнинною поверхнею, розрідженістю або відсутністю флори, а з фауни присутні лише специфічні види. Розрізняють піщані, кам'янисті, глинисті, солончакові пустелі. Окремо виділяють сніжні пустелі (у Антарктиді і Арктиці). Найвідоміша піщана пустеля — Сахара, що займає всю північну частину африканського континенту. Близькі до пустель так звані пустельні регіони (напівпустелі).
Зміст |
Пустелі поширені в помірному поясі Північної півкулі, субтропічних і тропічних поясах Північної і Південної півкуль. Характеризуються посушливими (aридними) умовами зволоження (річна сума опадів менше 200 мм, а в экстрaaридних районах — менше 50 мм; коефіцієнт зволоження, що відображає співвідношення опадів і випаровування, — 0—0,15). У рельєфі — складне поєднання нагірь, дрібносопковикa та острівних гір зі структурними рівнинами пластів, стародавніми річковими долинами і замкненими озерними западинами. Ерозійний тип рельєфоутворення сильно послаблений, широко поширені еолові форми рельєфу. Переважно територія пустель безстічнa, іноді їх перетинають транзитні річки (Сирдарья, Амударья, Ніл, Хуанхе та інші); багато пересихаючих озер і озер, що часто міняють свої береги й розміри (Лобнор, Чад, Ейр), характерні періодично пересихаючі водотоки. Ґрунтові води часто мінералізовані. Ґрунти розвинені слабко, характеризуються переважанням в ґрунтовому розчині водорозчинних солей над органічними речовинами, звичайна солова кора. Рослинний покрив розріджений (відстань між сусідніми рослинами від декількох десятків см до декількох метрів і більше) і покриває зазвичай менше 50% поверхні ґрунту; у экстрaaридних умовах практично відсутній.
Піщані пустелі населені з рослин в основному колючими чагарниками, з тварин — плазуючими і дрібними степовими тваринами. У піщаних пустелях над місцями залягання підземних вод зустрічаються оази — «острівці» з густою рослинністю і водоймищами. Сніжні пустелі в основному знаходяться за полярними колами і населені тваринними, стійкими до холоду.
Залежно від характеру ґрунтів і ґрунтів розрізняють декілька типів пустель.
Видовий склад рослинності пустель вельми своєрідний. Нерідко спостерігається часта зміна рослинних угрупувань, їх комплексність, що обумовлено будовою поверхні пустель, різноманітністю ґрунтів, часто змінюванними умовами зволоження. Разом з цим в характері розподілу і екології пустельної рослинності різних континентів багато загальних рис, що виникають у рослин в схожих умовах проживання: сильна розрідженість, бідний видовий склад, що простежується іноді на великих просторах.
Для внутрішньоматерикових пустель помірних поясів типові види рослин склерофільного типу, зокрема безлисті чагарники і напівчагарники (саксаул, джузгун, ефедра, солянка, полин та ін.). Важливе місце у фітоценозах південної підзони пустель цього типу займають трав'янисті рослини — ефемери і ефемероїди.
У субтропічних і тропічних внутрішньоматерикових пустелях Африки та Аравії також переважають ксерофільні чагарники і багаторічні трави, але тут з'являються і сукуленти. Зовсім позбавлені рослинності масиви барханних пісків і площі, вкриті соловою кіркою.
Багатше рослинний покрив субтропічних пустель Північної Америки та Австралії (за великою кількостю рослинної маси вони стоять ближче до пустель Середньої Азії) — ділянок, позбавлених рослинності, тут майже немає. По глинистих пониженнях між грядами пісків переважають низькоросла акація та евкаліпти; для галечно-щебнистої пустелі характерні напівкущеві солянки — лобода, верболіз та ін. У субтропічних і тропічних приокеанічних пустелях (Західна Сахара, Наміб, Атакама, Каліфорнія, Мексика) панують рослини суккулентного типу. На солончаках пустель помірного, субтропічного і тропічного поясів багато загальних видів. Це — галофільні і суккулентні напівчагарники і чагарники (тамарикс, селитрянка та ін.) і однорічні солянки (солянка, сведа та ін.).
Значно відрізняються від основної рослинності пустель фітоценози оаз, тугаїв, великих річкових долин і дельт. Для долин пустельно-помірного поясу Азії характерні чагарники листопадних дерев — турангових тополь, джіди, верби, карагача; для долин річок субтропічних і тропічних поясів — вічнозелені рослини — пальми, олеандри.
Пустельна фауна різноманітна, але вона бідніша, ніж фауна зон, багатих вологою, наприклад лісової фауни. Фауни різних пустельних біотоп розрізняються по складу і багатству. Найбільш багата фауна закріплених пісків, особливо з деревною і чагарниковою рослинністю; найбідніша фауна голих рухомих пісків і обширних кам'янистих (щебнистих) пустель.
Умови існування в пустелях дуже суворі: відсутність води, сухість повітря, сильна інсоляція, зимові морози при дуже малому сніжному покриві або його відсутності. Тому тут мешкають головним чином спеціалізовані форми (з пристосуваннями як морфо-фізіологічними, так і в образі життя й поведінці).
Для пустель характерні тварини, що швидко пересуваються, що пов'язане з пошуками води (водопої віддалені) і корму (трав'яний покрив розріджений), а також із захистом від переслідування хижаками (укриття відсутні). У зв'язку з необхідністю укриття від ворогів і суворими кліматичними умовами у ряду тварин сильно розвинені пристосування для риття в піску (щітки з подовженого пружного волосся, шипики і щетина на ногах, службовці для відгортання і відкидання піску; різці, а також гострі кігтики на передніх лапках — у гризунів). Вони споруджують підземні притулки (нори), часто дуже великі, глибокі і складні (велика піщанка), або здатні швидко закопуватися в рихлий пісок (ящірки круглоголовки, деякі комахи). Є швидко бігаючі форми (особливо копитні). Багато пустинних плазунів (ящірки і змії) також здатні дуже швидко пересуватися.
Фауні пустель властиве «пустельне» забарвлення — жовті, ясно-бурі і сірі тони, що робить багато тварин малопомітними. Велика частина пустельної фауни влітку веде нічний спосіб життя. Деякі впадають в сплячку, причому у окремих видів (наприклад, у ховрахів) вона починається в розпал спеки (літня сплячка, безпосередньо перехідна в зимову) і пов'язана з вигоранням рослин і нестатком вологи.
Дефіцит вологи, особливо питної води, — одна з головних труднощів в житті мешканців пустелі. Одні з них п'ють регулярно і багато і у зв'язку з цим пересуваються у пошуках води на значні відстані (рябки) або на суху пору року переселяються ближче до води (копитні). Інші користуються водопоєм рідко або зовсім не п'ють, обмежуючись вологою, що отримується з їжі. Значну роль у водному балансі багатьох представників пустинної фауни грає метаболічна вода, що утворюється в процесі обміну речовин (великі запаси накопиченого жиру).
Пустельна фауна характеризується відносно великим числом видів ссавців (головним чином гризуни, копитні), плазунів (особливо ящірок, агам і варанів), комах (двокрилих, перетинчастокрилих, прямокрилих) і павукоподібних.
В пустелях розвинене пасовищне тваринництво. Землеробство можливе тільки за допомогою зрошування і практикується в основному в долинах крупних річок. Багато пустель багаті корисними копалинами (особливо в Азії), проводиться видобуток нафти і газу.
У країнах СНД пустелі займають значну частину території Казахстану, велику частину території Узбекистану і Туркменістану. У Росії пустелі є на сході Калмикії і в південній половині Астраханської області.
У заплавах і дельтах крупних річок, що перетинають пустелі (Волга, Ахтуба, Сирдар'я, Амудар'я), широко практикується поливне землеробство (овочівництво, рисівник, бавовництво, а місцями і виноградарство).
Сприятливі умови для пасовищного тваринництва (вівчарство, верблюдоводство) є в піщаних пустелях (Каракуми, Кизилкум, Приаральскі Каракуми, Сариєсик-Атирау та ін.), оскільки завдяки високому рівню залягання ґрунтових вод (опади просочуються в ґрунт, не встигаючи випаруватися) рослинність тут багатша, ніж в прилеглих глинистих пустелях. Є велика кількість колодязів і артезіанських свердловин для водопою худоби, біля них організвани численні зимівлі худоби, а міжбарханні пониження рельєфу служать укриттям від сильних вітрів, запорошених бурь, завірюх. Таким чином, піщані пустелі активно і цілорічно використовуються для випасу худоби.
Практикується пасовищне тваринництво і в глинистих пустелях, хоча в цілому умови тут менш сприятливі: ґрунтові води залягають глибше, є менше число колодязів, та зате існують тимчасові водотоки і пересихаючі річки, що наповнюються водою у весняний період.
Найсуворіші природні умови спостерігаються в кам'янистих і щебністих пустелях (плато Устюрт, півострів Мангишлак, захід Туркменістану): тут практично недоступні ґрунтові води, число колодязів дуже мале, немає і річкової мережі. Тому в таких регіонах сільське господарство практично відсутнє, і щільність населення найнижча в порівнянні з іншими типами пустель СНД.
Завдяки віддаленості від цивілізаційного прогресу і сталому клімату, пустелі зберегли унікальні екологічні системи. У деяких країнах ділянки пустель включені до складу національних заповідників. З іншого боку, людська діяльність поблизу пустель (вирубка лісу, перекриття річок) привела до розширення пустель. Запустелення - один з найгрізніших, глобальніших і швидкоплинних процесів сучасності. У 90-х роках запустелення стало загрожувати 3,6 млн га найбільш посушливих земель. Запустелення може відбуватися в різних кліматичних умовах, але особливо бурхливо воно протікає в жарких, посушливих районах. У XX столітті стали робитися спроби зупинити запустелення методом озеленення, будівництва водопроводів і каналів. Проте запустелення залишається однією з найгостріших екологічних проблем в світі.
