|
Румунія |
|||||
|
|||||
| Гімн: Deşteaptă-te, române! Прокинься, румуне |
|||||
 |
|||||
| Столиця | Бухарест (Bucureşti) 44°25' пн. ш., 26°06' сх. д. |
||||
|---|---|---|---|---|---|
| Найбільше місто | Бухарест | ||||
| Офіційні мови | Румунська | ||||
| Державний устрій | |||||
| - Президент | Траян Басеску | ||||
| - Прем'єр-міністр | Калін Попеску-Тарічану | ||||
| Незалежність від Османської імперії | |||||
| - Задекларована | 9 травня, 1877 | ||||
| - Визнана | 13 липня 1878 | ||||
| Площа | |||||
| - Загалом | 238 392 км² (82) | ||||
| - Води (%) | 3 | ||||
| Населення | |||||
| - оцінка 2007 р. | 22 276 056 (50) | ||||
| - перепис 2002 р. | 21 680 974 | ||||
| - Щільність | 93/км² (104) | ||||
| ВВП (ПКС) | 2007 р., оцінка | ||||
| - Повний | $256,9 млрд (43rd) | ||||
| - На душу населення | $11 989[1] (64) | ||||
| ІРЛП (2005) |  0.813 (високий) (60th) |
||||
| Валюта | Леу (RON) |
||||
| Часовий пояс | EET (UTC+2) | ||||
| - Літній час | EEST (UTC+3) | ||||
| Домен Інтернет | .ro, .eu4 | ||||
| Телефонний код | +40 | ||||
Офіційна назва — Румунія (Romania) — держава у південній частині Європи, переважна частина площі знаходиться у басейні нижньої течії Дунаю. На сході омивається Чорним морем. Румунія межує на півночі з Україною, на північному сході – із Молдовою, на південному заході – із Сербією, на північному заході - з Угорщиною, а на півдні – з Болгарією. Експортер продуктів нафтопереробки і нафтового устаткування, електричне устаткування, автомобілів, зернових.
Зміст |
Доля Румунії була пов'язана з її сусідами: Болгарією, Угорщиною (згодом Австрією і Австро-Угорщиною), Київською і Галицько-Волинською державами (пізніше Великим Князівством Литовським і Польщею, з 18 ст. з Рос. Імперією, а згодом з СРСР) та з Туреччиною. Частини Румунії (деякий час навіть вся Румунія) належали віками до цих держав або були під їхнім протекторатом.
У минулому Румунія поділялася на три політичні формації: Молдавію або Волощину (країна між Карпатами і Дністером; назва східної частини — Басарабія), Валахію або Мунтенію на півдні і Трансильванію на заході. Об'єднання двох перших відбулося 1859 (під н.азвою «Pумунія»), усіх трьох — 1918. Румуни заселяють також Молдову (де мешкає 64,6% молдаван — назва, що її з політичних причин надавали у СРСР румунам, які жили в межах колишньої Російської Імперії).
Напочатку нової ери сучасну Румунію заселяли тракійські міжплемінні об'єднання — даки і ґети, яких 106 р. підкорили римляни й створили провінцію Дакію, що нею володіли до 271 і тоді відбулася часткова романізація країни.
У добу великого переселення народів у 3 — 6 ст. тут селилися різні племена: сармати, ґоти, гуни, ґепіди, авари, болгари тощо. У 6 — 7 ст. її заселили слов'яни, які з кінця 1 тисячоліття зазнали асиміляції з боку зроманізованих дако-ґетських племен. Тоді створився румунський народ і мова (слов'яни залишили численні сліди в лексиці румунської мови й у топоніміці країни).
У 11 — 13 ст. північно-схілна частина Румунії входила до складу Київської Русі та Галицько-Волинської держави. На більшість румунських земель нападали кочовики: печеніги, половці і, зокрема, татари. Після припинення монгольської навали утворилися два румунських князівства: Валахія («Мултянська земля», Muntenia, Tara Românească; 1324) і Молдавія (Волощина, 1359). Румуни жили окремим життям у Семигороді (Трансільванії), який у 10 ст. підпав під Угорщину, згодом у 1541 — 1688 становив собою автономне князівство під зверхністю Туреччини, далі (до 1918) належав до Австрії і Угорського королівства в складі Австро-Угорщини.
Молдавія і Валахія перебували деякий час під зверхністю Угорщини (Молдавія також під зверхністю Польщі), з 15 ст. платили данину Туреччині, а з 16 ст. були у безпосередній залежності від неї, що й було причиною тривалої боротьби румунів за незалежність (в якій брали участь також українські козаки та Польща). Тільки на недовгий час князювання Михайлові Хороброму (1593-1601) вдалося об'єднати всі 3 румунські князівства.
З початку 18 ст. Молдавією і Валахією правили чужинецькі «господарі», так звані, фанаріоти (переважно греки), призначувані турецькими султанами. Внаслідок російсько-турецьких воєн, наприкінці 18 і у 19 ст. зміцнився вплив Росії в обох румунських князівствах. 1812 р. Росія анексувала Басарабію (ще 1774 Австрія зайняла північно-західну Молдавію — Буковину), а на основі договору в Адріянополі (1820) здобула над Молдавією nf Валахією співпротекторат.
Суперництво Росії, Туреччини й Австрії за вплив e південно-східній Європі і Кримська війна призвели до того, що за Паризьким мирним договором (1856), Молдавію і Валахію віддано під спільний протекторат великих держав і Туреччини. 1859 — 1861 обидва князівства об'єдналися у князівство Pумунія, яке у 1877 — 1878 цілковито усамостійнилося, а 1881 — перетворилося на королівство.
Під час першої світової війни Румунія стала по стороні Антанти. Румунські території, які перебували у складі інших держав, приєднались до королівства і утворили Велику Румунію. 1940 р. Румунія зреклася на користь СРСР північної Буковини та Басарабії (вони увійшли до складу УРСР і Молдавської РСР). 1941 р. (після вступу на боці Німеччини до війни проти СРСР) їх удруге зайняла (а також територію між Дністром і Бугом — Трансністрію), у 1944 їх знову втратила; 1940—45 частина Семигороду і Мармарощина були володіннями Угорщини.
У 1944 була скинута профашистська диктатура Антонеску. У 1945 створено уряд комуністичної спрямованості, кордони змінені, король Михайло відрікся від престолу, і у 1947 створена Народна республіка. Конституція радянського зразка прийнята у 1949 р. У 1955 Румунія приєдналася до Варшавського договору. В 1958 з країни були виведені радянські війська. Нова конституція прийнята у 1965.
Ніколае Чаушеску став президентом у 1974. У 1987 почалися виступи робітників проти програми економії. «Різдвяна революція» 1989 призвела до скинення режиму Чаушеску і влада перейшла до Фронту національного порятунку, який очолював Іон Ілієску. Чаушеску було засуджено і страчено. Скасовано спецслужба Секурітате. Страйки протесту проти наслідків введення ринкової економіки продовжувалися до 1990. Нова конституція прийнята на референдумі у 1991 р.
У 2007 році Румунія вступила до Євросоюзу, а також стала членом Спільного ринку.
Державний устрій — демократична республіка. Глава держави — Президент, глава уряду — прем'єр-міністр. Нині Президентом держави є Траян Басеску з 2004, головою уряду — Калін Попеску-Тарічану.
Законодавчий орган - двопалатний парламент, який складається із Сенату (рум. Senat, 137 місць) і Палати депутатів (рум. Camera Deputaţilor, 332 місця).
Членство у міжнародних організаціях — ООН, ОБСЄ, РЄ, СОТ, МБРР, МВФ, МФЧХіЧП, НАТО.
Адміністративно-територіальний поділ Румунії відповідає стандарту NUTS наступним чином:
Див. також: Природа Румунії, Геологія Румунії, Гідрогеологія Румунії, Сейсмічність Румунії.
Румунія розташована у південно-східній Європі. На півночі і сході межує з Республікою Молдова (450 км) і Україною (169 км), на північному заході - з Угорщиною (443 км), на південному заході з Сербією (476 км), на півдні - з Болгарією (608 км, межа — Дунай). На південному сході омивається Чорним морем. На півдні і сході річкові долини, на південному заході територію Румунії займають Східні і Південні Карпати і Семигородська височина, до яких прилягають із заходу Паннонська, з півдня — Волоська низовини, зі сходу Молдавська і Добрузька височини. Румунія лежить на межі Центральної і Східної Європи та Балканського півострову і на її території тисячоліттями перехрещувалися політичні і культурні впливи цих трьох комплексів.
Великі міста: Бухарест (1 931 тис. чешканців), Ясси (354,8 тис.), Галац (342,4 тис.), Тімішоара (340 тис.), Констанца (337 тис.), Клуж-Напока (332,2 тис.).
Див. також: Економіка Румунії, Корисні копалини Румунії, Історія освоєння мінеральних ресурсів Румунії, Гірнича промисловість Румунії.
Румунія – індустріально-аграрна країна. Основні галузі промисловості: гірнича, лісоматеріалів, металургійна, хімічна, машинобудування, харчова, нафтопереробна. Транспорт: автомобільний, залізничний, річковий, морський, повітряний. Перевезення вантажів у країні здійснюється головним чином автотранспортом і залізницею. 1994 р. у країні було 11 365 км залізниць і 88 117 км шосейних доріг. Головні порти на Дунаї: Турну-Северин, Джурджу, Бреїла, Галац. Головний морський порт – Констанца, через який проходить 80% морських вантажоперевезень країни і 65% вантажів зовнішньої торгівлі. У 1984 був відкритий судноплавний канал, що з'єднує Констанцу з портом на Дунаї Чернавода. У 1996 вантажний морський флот Румунії складався з 234 кораблів і мав сумарну вантажопідйомність всіх судів у 2 445 810 рег. т.
За даними Індексу економічної свободи The Heritage Foundation, USA 2001: ВВП – $ 29,4 млрд. Темп зростання ВВП – (-7,5)%. ВВП на душу населення – $1310. Прямі закордонні інвестиції – $ 390 млн. Імпорт (паливо, продукція машинобудування і обладнання, продукція текстильної промисловості і сільського господарства) – $ 11,5 млрд. (головним чином, Центральна і Східна Європа – 21,0%; Німеччина – 17,5%; Італія – 17,4%; Франція – 6,9%; США – 4,2%). Експорт (текстиль, метали і продукція машинобудування і хімічної промисловості) – $ 9,5 млрд. (головним чином, Італія – 22,0%; Німеччина – 19,0%; Франція – 5,9%; США – 3,8%).
Див. також: Українська діаспора Румунії.
У столиці Бухарест мешкає 1,931 млн. осіб.
Мови: румунська (державна), угорська, німецька.
Релігійні переконання:
Державний прапор — являє собою червоний, жовтий і синій триколор, 3 вертикальних рівних лінії. Був прийнятий у 1848 р. під час революції у Цара Роминеаске.
Державний герб — Стема. Прийнятий у 1992 році. Являє собою орла, який тримає у дзьобі хрест, а у кігтях — шаблю і скіпетр, на грудях представлена композиція з п'яти гербів історичних провінцій Цара Роминяске, Молдова, Трансільванія, Добруджа і Банат.
Державний гімн — «Прокинься, румуне».
Національний День Румунії святкується 1 грудня.
 |
Це незавершена стаття з географії Румунії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
