Союз Радянських Соціалістичних Республік (СРСР) або Радянський Союз — федеративна держава, яка існувала у 1922—1991 роках у східній Європі, центральній та північній Азії. До її складу входили юридично незалежні державні утворення - республіки, серед яких УРСР (Українська Радянська Соціалістична Республіка), яка дала початок сучасній Україні.
Зміст
|
Заворушення по всій імперії, зокрема в столиці - Петрограді. Офіційна відмова імператора Миколи II від престолу на користь Тимчасового уряду під керівництвом Керенського. Тимчасовий уряд розпускає Державну Думу (законодавчий орган). Готуються Установчі Збори (Учредительное Собрание), які мають вирішити питання утворення нового державного ладу і провести вибори до Державної Думи.
У цей час в умовах війни і розпаду єдиного старого державного апарату в різних частинах імперії з'являються різноманітні владні структури, які намагаються в той чи інший спосіб вирішити наявні проблеми і взяти владу у свої руки. Серед них різноманітні ради (совєти), комітети, а також різноманітні уряди. Ті уряди, які відмовляються визнати владу Тимчасового уряду, проголошують утворення нових незалежних або автономних держав. Як приклад можна навести утворення Центральної Ради і проголошення УНР з центром у м. Києві.
У серпні 1917 року генерал Корнілов робить спробу державного перевороту, відмовляється коритися Тимчасовому уряду і проголошує військову диктатуру.
У цей час, протягом лютого-жовтня 1917 року частина партії РСДРП - більшовики, під керівництвом В. І. Ульянова (Леніна), займаються створенням власних структур підтримки - робітничих рад, комітетів і військових загонів, які стали основою нового державного апарату більшовиків. Головні противники на даному етапі - Тимчасовий уряд і армія Корнілова.
Наближається II З'їзд Рад. 25 жовтня (по старому стилю) більшовики беруть владу в Петрограді в свої руки. Перемогу на виборах отримують більшовики та їх прихильники. Утворюється новий уряд - РНК (Рада Народних Комісарів). Приймаються декрети про мир і землю, які відразу підвищують повагу до більшовиків в очах великої частини населення Російської Імперії. Утворюється РСФРР.
У січні 1918 р. більшовики розігнали Всеросійський Установчий З'їзд, який мав стати парламентом. Ця подія стала початком Громадянської війни в Росії між прихильниками радянської влади (більшовики та ліві есери) з одного боку і її противниками (меншовиками, білогвардійцями, анархістами)- з іншого. Головні воєначальники «червоних»: Л. Д. Троцький, М. Н. Тухачевський, С. С. Камєнєв, С. М. Будьонний, М. В. Фрунзе, В. К. Блюхер, І. П. Уборевич, В. А. Антонов-Овсієнко, С. В. Косіор. Головні воєначальники «білих»: Олександр Васильович Колчак, А. І. Денікін, Н. Н. Юденіч, Л. Г. Корнілов, П. Н. Врангель, П. Н. Краснов, Е. К. Міллер, М. В. Алєксєєв, Г. М. Сємьонов.
30 грудня 1922 р. на І Всесоюзному з’їзді Рад у Москві було урочисто проголошено утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік. Позиція В. Леніна щодо устрою нової держави переважила сталінський план "автономізації". За пропозицією Леніна, до складу нової держави входили рівноправні республіки: РСФРР, УСРР, БСРР і ЗСРР. Проте насправді всі найважливіші рішення приймалися лише в Москві. За Конституцією, кожна з республік мала право на вихід із союзної держави. Проте на практиці ця норма не могла бути втілена в життя. Територія Радянського Союзу швидко зростала, а також ріс формальний статус автономних утворень. Так, на території Туркестанської АСРР 27 жовтня 1924 р. були сформовані Туркменська й Узбезька СРР. 5 грудня 1929 р. утворилася Таджицька СРР. 5 грудня була ліквідована Закавказька СРР і на її базі утворилися Грузинська, Азербайджанська і Вірменська РСР.
В 1929 році вибухнула світова економічна криза. У зв'язку з тим, що в СРСР в період НЕПу частково сформувалася ринкова система світова криза зачепила СРСР. Спад промисловості і проблеми з продуктами по всій країні у зв'язку з переважанням невеликих приватних підприємств. Керівництво СРСР після довгих суперечок приймає рішення про проведення індустріалізації країни - створення великої промисловості, яка у свою чергу дасть змогу створити потужний військово-промисловий комплекс для оборони від західних держав і Німеччини у випадку нападу, а також для подальшого поширення соціалістичної системи в усьому світі. Одною з умов індустріалізації є колективізація - створення великих сільськогосподарських підприємств - колгоспів. Прогнозується, що в деяких районах країни можливий опір цим заходам влади. Вирішено проводити колективізацію за всяку ціну - зокрема чинити вплив на населення деяких районів за допомогою продзаготівель (створено умови для голодомору), незгодних - заарештовувати і відправляти в концтабори. В 1932-33 під керівництвом Сталіна було зорганізовано штучний голодомор, що охопив території України, Казахстану, Поволжя та Північного Кавказу. Голодомор в Україні 1932—1933 став однією з найстрашніших трагедій в історії людства. Під час голоду 1932-33 років вмирає близько 10% населення України, переважно сільського. Залишаються ті хто знайшов собі місце і роботу в новій суспільній системі - вступив до колгоспу, переїхав жити до міста, вступив в Червону Армію або НКВД. Таким чином, як це не парадоксально, але саме в цей період закладаються основи майбутньої радянської системи - в суспільстві стає мізерною частка приватної власності, створюється велика промисловість, колгоспна система, система освіти, починають швидкими темпами розвиватись природничі науки, зростає роль армії, НКВД і центральної влади в житті суспільства. Зростає роль репресій у житті суспільства - починає працювати система ГУЛАГ (система концтаборів), де не дотримувалися елементарні людські права, тому тисячі людей вмирали від голоду, хвороб та непосильної праці. Впроваджується нові погляди на суспільне життя - принцип переваги загального над власним. Героями проголошуються такі люди, як Павлік Морозов – хлопчик, який ставить інтереси радянської влади вище за інтереси рідної сім'ї (доносить на батька). Іде боротьба з старою суспільною ідеологією - релігією, напр. в 1932 році проходить "безбожна п'ятирічка", протягом якої було знищено близько 95% церков, що діяли в 1920-х роках.
Розвиток промисловості і армії. Підготовка до війни і подальша централізація влади. Репресії з цим пов'язані. Розвиток освіти і науки. Різке зростання кількості спеціалістів технічних спеціальностей. Фізико-математичні школи і факультети університетів.
У 1933 у Німеччині до влади прийшли націонал-соціалісти. Наприкінці 30-х років СРСР та Німеччина уклали між собою договір про розподіл Європи — так званий акт про ненапад, який призвів до появи спільного кордону між двома диктатурами. Друга світова війна розпочалась нападом Німеччини на Польщу, який зі сходу був підтриманий СРСР. Німеччина захопила Данію, Норвегію, Бельгію, Нідерланди та Францію, і наприкінці 1940 року нею була захоплена майже вся Європа.
У свою чергу, в 1939—1940 роках СРСР поширив свій вплив на Західну Україну, Західну Білорусію, країни Прибалтики, Бессарабію та Північну Буковину. Західна Україна відразу була приєднана до складу УРСР.
У листопаді 1939 року СРСР вступив у війну з Фінляндією, яку так і не зумів захопити — Фінляндія відстояла свою незалежність. СРСР був виключений з Ліги Націй як агресор. У подальшому, хоча юридично Фінляндія брала участь у II Світовій війні на боці Німеччини, вона фактично не вела військових дій з СРСР.
22 червня 1941 року Німеччина, порушивши акт про ненапад, напала і на Радянський Союз. Розпочалася війна, яка в історії має назву Вітчизняної. Чотири роки — з 1941 по 1945 — тривала ця війна. 9 травня 1945 року СРСР закінчив війну з перемогою .
Після Другої світової війни СРСР поширює свій вплив на країни Східної Європи, деякі країни Америки, Азії і Африки. При цьому керівництво СРСР відмовляється від планів утворення світового союзу радянських республік. Створюється міжнародна соціалістична система на противагу капіталістичній. В цей час провідну роль в капіталістічний системі світу отримують США. Початок “холодної війни. Система лендлізу - допомоги США країнам світу (переважно Західної Європи) у відбудові їхньої промисловості з метою зменшення впливу СРСР.
Після закінчення війни сильна центральна влада продовжує зосереджуватись в Москві. При цьому влада у своїй політиці все більше починає уділяти уваги внутрішнім перетворенням суспільства. Вище керівництво країни за своїм складом і психологією відрізняється від того, яке було до війни - переважають люди, для яких рідна російська мова, які виховані в рамках російської культури і вважають себе частиною російського народу. Це одна з причин централізованої русифікації суспільства, тобто нав'язування російської мови і культури, яка починається після війни, в усіх радянських республіках. Закриваються створені до війни бібліотеки, культурні товариства, газети і журнали, які сприяли розвитку культур різних народів СРСР, зокрема українські, тюркські (кримськотатарські), єврейські. Ці заходи проводяться в рамках боротьби з націоналізмом, фашизмом і космополітизмом. Збільшується кількість репресій за національною ознакою - війна з ОУН-УПА в Західнії Україні, арешти культурних діячів різних народів СРСР, переселення чеченців і кримських татар (під приводом співпраці з німцями у роки Великої Вітчизняної Війни).
Після смерті Сталіна починається новий період в житті СРСР - починаються зміни, результатом яких став розвал СРСР.
Кращі відносини з Заходом. Викриття злочинів 1930-х років і звинувачення в них Й.В.Сталіна.
Після завершення Другої світової війни СРСР збільшився за рахунок приєднання деяких нових територій. Крім того, утворився так званий “табір соціалізму”, до якого увійшли нові країни – Чехословаччина, Польща, НДР та інші. У цих країнах була встановлена жорстка влада, що направлялася керівниками СРСР.
Після війни репресії усередині країни продовжувалися. Крім того, погіршилися стосунки з країнами Заходу, почалося жорстке змагання систем, гонка озброєнь.
У 1953 році помер Йосип Сталін, і лідером країни став Микита Хрущов, який зробив перші кроки у зруйнуванні "культу особи Сталіна" та поширення правди щодо методів його правління (хоча замовчувалася власна роль Хрущова під час сталінських репресій). Офіційне викриття цього "культу" відбулося на 20-му з'їзді КПРС у 1956 р. Хрущов приділяв деяку увагу підвищенню рівня життя громадян держави (зокрема, було побудовано багато нових житлових будинків, так званих "хрущовок"), відмінив "сільске рабство" (видав паспорти селянам, що скасувало заборону на їх переміщення). Але економіка СРСР постраждала від волюнтаристичних, недальнозорих рішень партії. У 1962 виникла ракетна криза на Кубі, яка мало не призвела до ядерної війни, але була успішно розв'язана зусиллями Хрущова та Кеннеді.
У 1964 році консервативно налаштована партійна верхівка усунула від влади Хрущова, висунувши замість нього Леоніда Брежнєва. Цей час відомий як період застою. У радянському суспільстві не відбувається майже ніяких значних перетворень - при владі старі люди, які не зацікавлені в жодних змінах, а простий народ не має змоги суттєво змінити ситуацію. "Брежнєвська доба" вважається найліпшим часом існування СРСР як з економічної, так і з геополітичної точки зору. Проте насправді радянська економіка знаходилася у стані стагнації. Інфляція носила прихований характер. Основною статтею радянського експорту становила сировинна база, а саме: нафта, природний газ, ліс, метал. Так звані "нафтодолари" не йшли на покращення побуту та рівня життя радянських людей. СРСР продовжував політику підтримки країн третього світу. Протягом цього періоду - придушення спроби революції в Чехословаччині та введення військ в Афганістан.
Перебудова
У листопаді 1982 року помер керівник держави – Генеральний секретар ЦК КПРС Леонід Брежнєв. Його наступником став голова КДБ Юрій Андропов, а згодом Костянтин Черненко. Через важкий стан здоров’я вони померли дуже швидко після приходу до влади. У 1985 році Генеральним секретарем ЦК КПРС став наймолодший член Політбюро ЦК КПРС 54-річний Михайло Горбачов, який оголосив так звану перебудову: різко виросла політична активність народу, сформувалися масові національні рухи. Горбачов вважав, що демократизація, гласність, розвиток предприємтсва в обмеженому вигляді коопертивів та відкриття держави світові поліпшить життя людини. Фактично закінчилася холодна війна. Було виведено радянські війська з Афганістану. Але справжні реформи в галузі екомоніки звелись лише до витрат останніх резервів держави в "довгобуди". У країні почалася величезна соціально-економічна криза.
Гласність виявила серйозні проблеми в економіці та міжнаціональних відносинах, які раніше не вирішувалися. Радянська імперія стала поступово розпадатися. Прибалтійські республіки, а пізніше деякі інші проголосили, що виходять зі складу СРСР. У серпні 1991 після провалу комуністичного перевороту (див. ГКЧП) більшу владу одержав президент Росії Борис Єльцин, який прискорив розпад комуністичних структур. У грудні 1991 СРСР офіційно припинив існування.
Для інформації про історію колишніх радянських республік див.: Росія, Азербайджан, Білорусія, Вірменія, Естонія, Грузія, Казахстан, Киргизія, Латвія, Литва, Молдавія,Таджикистан, Туркменія, Узбекистан, Україна.
8 грудня 1991 року голови республік-першозасновників СРСР - Росії, України та Білорусі - Борис Єльцин, Леонід Кравчук і Станіслав Шушкевич у держрезиденції "Віскулі" в Біловезькій пущі підписали угоди, згідно з якими Радянський Союз припинив існування як суб’єкт міжнародного права. Водночас ці держави підписали угоду про створення міждержавного об’єднання - Співдружності Незалежних Держав (або СНД), до якої увійшли ще 9 колишніх республік СРСР (крім трьох прибалтійських), яка мала стати базисом для цівілізованого "розлучення" новостворенних країн та запобігання міжнаціональних конфликтів. Іще деякий час після підписання цих угод продовжували існувати деякі центральні органи влади СРСР, так що факт зникнення цієї держави залишався не визнаним юридично. 25 грудня 1991 р. подав у відставку Президент СРСР Михайло Горбачов. У той же день з будівель адміністративних будинків було знято прапори СРСР, а єдиним органом, який існував і вважав себе органом влади СРСР, залишилася Рада Республік Верховної Ради СРСР (тобто одна з палат парламенту). Вранці 26 грудня 1991 р. ця палата зібралася на своє останнє засідання, на якому було прийнято рішення, в якому було констатовано факт припинення існування Радянського Союзу.
Див. Адміністративний поділ СРСР
 |
Стародавність ( — 300 по Р.Х) |
Палеоліт • Мезоліт • Неоліт • Трипільська культура • Кімерійці • Скіфи • Сармати • Античні міста Північного Причорномор'я |
 |
Раннє Середньовіччя (300—1240) |
Готи • Анти • Гуни • Венеди • Східні слов'яни • Хозарський каганат • Київська Русь • Половці • Князівство Феодоро • Херсонес |
 |
Пізнє Середньовіччя (1240—1569) |
Галицько-Волинське князівство • Київське князівство • Велике князівство Литовське • Королівство Польське • Золота Орда • Кримське ханство |
 |
Козаччина (1569 — 1775) |
Запорозька Січ • Річ Посполита • Хмельниччина • Гетьманщина • Коліївщина |
 |
Новий час (1775 — 1917) |
Російська імперія: Малоросія • Слобожанщина • Новоросія • Кубань Османська Імперія: Чортомлицька Січ • Олешківська Січ • Задунайська Січ Австро-Угорщина: Галичина • Буковина |
 |
Новітній час (1917 — 1991) |
Революція: УНР • Українська Держава • ЗУНР • Кубанська Народна Республіка • Зелена Україна • КНР СРСР : УРСР • Голодомор • Карпатська Україна |
 |
Сучасність (після 1991) |
Незалежна Україна • Помаранчева революція |
|
|
||
 |
Цю сторінку необхідно дописати чи вдосконалити. Саме Ви можете допомогти проекту, зробивши це! Це повідомлення варто замінити точнішим. |
 |
Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
