Ска́льди (норв. Skald, ісл. Skáld) — норвезькі та ісландські поети, співці та декламатори ІХ—ХІІІ ст.ст..
Скальди жили переважно при дворах і дружинах конунгів. Вони складали величальні пісні, окремі строфи з різних приводів, а також вірші, в яких ганьбили ті чи ін. явища або осіб. За добрий твір скальд міг отримати цілий статок.
Перші скальди з'явилися в Норвегії. В Х ст. мистецтво скальдів отримало широкий розвиток у Ісландії. Відтоді більшість найвідоміших скальдів при дворах скандинавських правителів були у ісландцями.
Основні жанри поезії скальдів:
Пісні скальдів, що виконувалися ними самими зазвичай без музичного акомпанементу, в усній традиції зберігались на протязі століть.
Дотепер збереглися вірші бл. 300 скальдів. Найвідоміші норвезькі скальди — Брагі Боддасон, Торб'єрн Горнклові (IX ст.), Еґіль Скатлаґрімссон, Кормак Егмундарсон (X ст.), Сноррі Стурлусон (кін. ХІІ — 1-а пол. ХІІІ ст.ст.) тощо.
Вірші скальдів вважаються достовірним історичним джерелом.
