Ти́хий океа́н, найбільший і найглибший океан на Землі, між Азією, Америкою, Антарктидою й Австралією.
Зміст |
Пл. з морями бл. 180 млн. км² (1/3 поверхні земної кулі і 1/2 Світового ок.), об'єм води 710 млн. км³. Найбільш глибокий басейн Світового ок., сер. глиб. 3980 м, макс. в районі западин – 11 022 м (Маріанська западина).
До складу Тихого океану входять Беринґове, Беллінгсґаузена, Росса, Тасманове, Коралове, Яванське, Південно-Китайське і Східно-Китайське, Жовте, Японське, Охотське моря;
затоки: Аляска, Каліфорнійська, Панамська;
у дні - розлогі океанічні басейни (найбільший: Північно-Східний);
хребти: Східно- і Південно-Тихоокеанський; численні глибокі жолоби (2/3 жолобів світового океану);
вулкани і підводні гори;
острови переважно вулканічні й коралові: архіпелаги Малайзія, Океанія (Меланезія, Мікронезія, Полінезія); Чисельність о-вів – бл. 10000, площею 3,6 млн. км².
у Тихому океані впадають ріки: Меконґ, Янцзи, Хуанхе, Амур, Юкон, Колорадо.
Перші наукові дані про Тихий океан були отримані на початку 16 ст. іспанським конкістадором В. Нуньєсом де Бальбоа. У 1520-1521 Ф.Магеллан уперше перетнув океан від протоки, названої його ім'ям, до Філіппінських о-вів. Протягом 16-19 ст. океан вивчався численними натуралістами. Систематичні дослідження розпочалися з початку 19 ст. (географічні експедиції І.Ф.Крузенштерна, Ю.Ф.Лисянського, О.Е.Коцебу, Ф.Ф. Беллінсгаузена, М.П.Лазарева, Ч. Дарвіна. Перша власне океанографічна експедиція – кругосвітна подорож англійського судна “Челленджер" (1872-76), дала велику інформацію про фізичні, хімічні, біологічні і геологічні особливості Тихого океану Великий внесок у його вивчення в кінці 19 ст. внесли наукові експедиції на суднах: “Витязь" (1886-1889, 1894-1896) Росія, “Альбатрос" (1888-1905) США; у 20 ст.: на суднах “Карнегі" (1928-1929) – США, “Снелліус" (1929-1930) – Нідерланди, “Діскавері II" (1930) – Великобританія, “Галатея" (1950-1952) – Данія і “Витязь" – СРСР. Новий етап дослідження почався з 1968, коли з американського судна “Гломар Челленджер" було почато глибоководне буріння.
Переважає каботажне судноплавство, головні шлях: Малаккська протока - Східна Азія - Північна Америка - Панамський канал;
головні порти: Синґапур (Синґапур), Маніла (Філіппіни), Сянґан, Шанхай, Ґуанчжоу (Китай), Кобе, Тіба (Японія), Владивосток (Росія), Сан-Франциско, Лос-Анджелес (США), Панама (Панама), Кальяо (Перу), Гонолулу (Гавайські острови, США).
Гірничий енциклопедичний словник, т. 3. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2004. — 752 с. ISBN 966-7804-78-X
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||
