|
Республіка Філіппіни |
|||||
|
|||||
| Девіз: Maka-Diyos, Makatao, Makakalikasan, at Makabansa (таґальською «Заради Бога, людей, світу, та країни») |
|||||
| Гімн: Lupang Hinirang "Вибрана земля" | |||||
 |
|||||
| Столиця | Маніла 15°45' пд. ш., 47°57' зх. д. |
||||
|---|---|---|---|---|---|
| Найбільше місто | м. Кезон | ||||
| Офіційні мови | Таґальська, Англійська | ||||
| Державний устрій | Унітарна Президентська Республіка | ||||
| - Президент | Ґлорія Макапаґаль Арройо | ||||
| - Віце-президент | Нолі де Кастро | ||||
| Незалежність | від Іспанії та Сполучених Штатів | ||||
| - Проголошена | 12 червня 1898 | ||||
| - Визнана | 15 лютого 1935 | ||||
| - Республіка | 2 лютого 1987 | ||||
| Площа | |||||
| - Загалом | 300 076 км² (5-та) | ||||
| - Води (%) | 0,6 | ||||
| Населення | |||||
| - оцінка 2000 р. | 85,236,913 (13-те) | ||||
| - перепис 2000 р. | 76,504,077 | ||||
| - Щільність | 276/км² (42-та) | ||||
| ВВП (ПКС) | 2005 р., оцінка | ||||
| - Повний | 1,577 трлн. дол. (51-ша) | ||||
| - На душу населення | $1,168 (68th) | ||||
| ІРЛП (2003) | 0.758 (середня) (84-та) | ||||
| Валюта | 1 філіппінське песо = 100 сентимо (РНР) |
||||
| Часовий пояс | (UTC) | ||||
| - Літній час | (UTC+8) | ||||
| Домен Інтернет | .ph | ||||
| Телефонний код | +63 | ||||
Респу́бліка Філіппі́ни (Republic of Philippines), країна на архіпелазі в східній частині Тихого океану і заході Південно-Китайського моря.
Зміст |
Площа 300 тис. кв. км;
Протяжність архіпелагу з півночі на південь бл. 1800 км, а із заходу на схід 1100 км.
Держава розташована на 7107 о-вах Філіппінського архіпелагу. Вулканічні гори проходять з півночі на південь, 50% території покрито лісами. Найбільші острови є Лусон 108172 кв. км і Мінданао 94227 кв. км (складають 2/3 всієї території Філіппін), інші - Самар, Негрос, Палаван, Паней, Міндоро, Лейте, Цебу і група Сулу;
Глава держави й уряду Фідель Рамос з 1992; політична система - демократія, що розвивається;
Експорт: цукор, копра (найбільший виробник у світі), кокосова олія; деревина, концентрат міді, електроніка, одяг;
Нас. 75,174 млн чол. (2001). (малазійці 93%);
Офіц. мови – тагальська і англійська. Грошова одиниця – песо. Ф. входить в Асоціацію країн Сх. Азії.
Незалежність від США отримана в 1946. Президент Фердинанд Маркос був скинутий Рухом народної влади Корасон Акіно в 1986; з 1987 по 1990 було 7 спроб переворотів, але президент Акіно залишалася при владі до 1992. У 1991 сенат відмовив США в поновленні прав на оренду морської бази в затоці Сабік.
Природа. Ф. – переважно гірська (гори займають бл. 3/4 поверхні) країна; сер. висота хребтів бл. 2000 м, найбільша – 2954 м (вулкан Апо на о. Мінданао). Загалом клімат Філіппін тропічний, мусонний, але завдяки сильній розчленованості рельєфу, різній експозиції схилів по відношенню до вологих мусонний потоків і трас тропічних циклонів, міри віддаленості місцевості від океану він неоднорідний.
Острівні дуги Філіппін утворені гребеневими ділянками підводного підняття і відрізняються гірським рельєфом. Особливо це виражене на Лусоні, де простежуються два, а місцями три субмеридіональних хребти середньою висотою бл. 1800 м і максимальною 2934 м (гора Пулог). Аналогічна система субмеридіональних хребтів виражена на о.Мінданао з найвищою вершиною країни - вулканом Апо. Всі ці гірські структури є складовою частиною пояса діючих вулканів Тихого океану, що протягся в крайовій зоні й іменується “Тихоокеанським вогненним кільцем”. На о.Лусон нараховують бл. 20 періодично діючих вулканів. Між гірськими хребтами розташовані густо заселені рівнини і річкові долини. До найбільших з них належать: на о.Лусон долина р.Кагаян (на північному сході), Центральна рівнина і рівнина Біколь (на південному сході); на о.Мінданао - долини рік Агусан (на сході) і Мінданао (на південному заході); на о.Панай - Центральна рівнина. Крім того, вздовж берегів більшості островів простяглися вузькі прибережні рівнини. Найбільша ріка країни - Кагаян. Виділяються також Пампанга і Агно на Лусоні, а також Агусан і Мінданао з її головною притокою Пулангі на о.Мінданао. Невелика ріка Пасиг на о.Лусон, що витікає з озера Бай, проходить через Манілу, має важливе значення для перевезення вантажів.
Див. також Геологія Філіппін, Гідрогеологія Філіппін, Сейсмічність Філіппін.
Філіппіни – аграрно-індустріальна країна. Провідне місце в економіці займає металургійна, машинобудівна, текстильна, швейна, фармацевтична, хімічна, деревообробна, харчова, радіоелектронна, нафтопереробна, рибна пром-сть. Головний вид транспорту – морський. Є також автомобільний, фрагментарно – залізничний. Гол. морські порти – Маніла, Себу, Ілоіло, Замбоанґа, Батангас, Тобако, Легаспі, Давао.
За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A., 2001]: ВВП – $ 82 млрд. Темп зростання ВВП – (-0,5%). ВВП на душу населення – $ 1092. Прямі закордонні інвестиції – $ 1,2 млрд. Імпорт – $ 38,7 млрд (г.ч. Японія – 21%; США – 20%; країни АSЕАN – 12%; ЄС – 10%; Тайвань – 5%; Гонконг – 4% – дані на 1997). Експорт – $ 32,7 млрд (г.ч. США – 34,9%; Японія – 16,6%; ЄС – 17%; країни АSЕАN – 14%; Гонконг – 4,6% - дані на 1997).
До початку Другої світової війни в основі економіки Філіппін лежали виробництво і експорт вузького асортименту сировинних товарів, як правило, продуктів сільського господарства і лісоматеріалів. Обробна промисловість (крім цукрової) практично була відсутня. Експорт прямував переважно в США, а звідти поступала основна частина необхідних промислових виробів. Після отримання Філіппінами незалежності місцева обробна індустрія отримала стимули для розвитку, і тепер її частка в національному прибутку вище, ніж у сільського господарства. Приблизно 3/4 всього експорту складають нетрадиційні види товарів. Як і раніше характерна непропорційно висока концентрація сучасних видів виробництв і населення в нечисленних центрах, головним чином в Манілі і її околицях.
У 1994 ВВП Філіппін досягав 161,4 млрд дол. США (2130 дол. на людину). Через надто нерівномірний розподіл прибутків понад 1/3 населення знаходиться за межею бідності. Відносна значущість аграрного сектора в економіці Філіппін поступово меншає. З 1950 по 1994 сумарна частка в національному прибутку продукції сільського і лісового господарства, а також рибальства скоротилася приблизно з 40% до 25%, тоді як частка промислової продукції збільшилася з 20% до 30%. Сфера послуг в ті ж роки забезпечувала створення приблизно 40% національного прибутку.
Трудові ресурси в 1994 складали бл. 27,6 млн чол. У 1990-х рр. понад 6 млн філіппінців працювали за кордоном, головним чином в США і державах Персидської затоки.
Сільське господарство Філіппін складає основу економіки. В цій галузі створюється 23% ВВП. Під сільськогосподарськими угіддями знаходяться 9,9 млн га, або бл. 33% всієї площі країни. Середній розмір селянського господарства - бл. 4 га. Основна тенденція в сільських районах Філіппін - скорочення числа землевласників, що самостійно обробляють свої ділянки, і збільшення прошарку орендарів. Найбільш родючі землі зайняті під великі плантації, на яких вирощують експортні культури. Кліматичні умови загалом сприяють сільськогосподарському виробництву, хоч іноді серйозний збиток галузі наносять засухи, тайфуни і повені. Головною тягловою силою в сільському господарстві залишається філіпінський буйвол карабао. Для задоволення внутрішнього попиту вирощують насамперед рис, кукурудзу і батат, а серед інших культур - гевею, каву, рамі (для виготовлення легких тканин і паперу), різні плодові та овочі. Цукрову тростину, кокосову пальму, банани і ананаси обробляють в основному з розрахунку на експорт.
Промисловість. Різке збільшення частки продукції обробної промисловості в експорті - з менш ніж 10% в 1970 до 75% в 1993 - зробило цю галузь господарства головним джерелом валютних прибутків Філіппін. Особливо важливе місце у вивозі зайняли електронне обладнання і одяг. Крім того, промисловість Філіппін випускає інші товари масового попиту: харчові продукти, напої, гумові вироби, взуття, лікарські препарати, фарби, фанера і шпона, папір і паперова продукція, електричні побутові прилади. Підприємства важкої індустрії виробляють цемент, скло, хімічні товари, добрива, чорні метали, займаються переробкою нафти. Обробна промисловість Філіппін залучає численних зарубіжних інвесторів, в основному зі США і Японії. На межі ХХ-ХХІ ст. приблизно 30% активів 1000 найбільших філіппінських корпорацій належить іноземцям.
Енергозабазпеченість. Протягом останніх 20 років ХХ ст. Філіппіни намагаються досягти самозабезпечення електроенергією. У 1996 р. 63% електроенергії було вироблено тепловими станціями, в т.ч. 42% - працюючими на рідкому паливі, 15% - ГЕС і 23% - геотермальними станціями. Тепло надр землі як джерело енергії вперше тут використане у 1980, на початку ХХІ ст. країна займає 2-е місце в світі після США за масштабом розвитку геотермальної електроенергетики.
Див. також Корисні копалини Філіппін, Гірнича помисловість Філіппін, Історія освоєння мінеральних ресурсів Філіппін
Культура Філіппін – це унікальна суміш східних і західник культур. Більшість східних країн увібрали в себе культури Китаю, Японії, Малайзії, а ось Філіппіни, крім цих приєднали іспанську, португальську, американську культури. ЇЇ музика неповторна, її ритми вражаючі. Крім того, Філіппіни багатомовна країна. Тут налічується близько 72 національних мов та місцевих діалектів. Національна – філіппінська мова, що походить від тагальської. Він був офіціально прийнятий у 1973 р. Англійська та філіппінська мови використовують як державні в освіті, науці, торгівлі. Філіппінська музика увібрала в себе християнські мелодії, індонезійську музику Гамелана, американський блюз, фолк і рок-н-рол. У 20-ті роки ХХ ст. був винайдений новий жанр – kundiman, коли традиційні пісні співалися у стилі американських балад. Пізніше з’явився, Rinoy-рок який став новою формою музики. Rinoy-рок почав об’єднувати людей, тому що під час повстань 1980-х років набув величезної популярності, а пісня Фреда Агуілера «Bayan Ko» стала революційним гімном.
Наукові центри були створені ще за часів іспанського володарювання, проте у 20 ст. був створений Міжнародний інститут вивчення рису у 1962р. Також роботу по вивченню сільськогосподарських рослин проводить інститут в Лос-Баньосі та університет ім. св. Карлоса в Себу. На Філіппінах чимало організацій і угрупувань, які представляють такі галузі науки, як архітектура, історія, економіка, медицина, сільське господарство, філософія. Членами національної академії науки стають люди, що досягли великих вершин в галузі природничих і гуманітарних наук. В країні є велика кількість музеїв та бібліотек, чимало з яких створені при університетах. Цінні документи, історичні архіви, мистецькі вироби – це все зберігається в національному музеї в Лопесі.
На філіппінських островах працюють 225 телевізійних каналів і більше 900 радіо станцій. В столиці кожного дня друкується 30 видів газет, переважно англійською, декілька філіппінською і 4 китайською. Тираж «Філіппін дейлі інкуайрер» найбільш розповсюджений серед столичних газет. В Манілі існують декілька кіностудій, де для населення знімають фільми на англійській та тагальській мовах.
Система безкоштовної шкільної освіти була введена ще у 19 ст., була доповнена урядом США про навчання у коледжах та національному університеті і проіснувала до 1972р. До цього часу національний бюджет виділяв найбільше коштів на освіту. В 1972 р. була проведена реформа для модернізування системи. В нових учбових планах зосереджувалась увага на вивчення професійно-трудових дисциплін. Крім англійської, у школах викладати тагальську, а на о. Мінданао ще й арабську мови. В 1990 р. близько 90% населення старших 14 років були освіченими.
Більше 80% населення – католики. Лише на о. Мінданао проповідують іслам. Католицька церква підписала договір з послугами мобільного зв’язку для розповсюдження Євангеліє за допомогою sms. Тепер володарі мобільних телефонів зможуть щодня отримувати цитати з Євангеліє, коментарі і виписки.
Філіппіни – єдина азіатська країна, де домінує християнство.
|
|
|
|---|---|
| Суверенні держави |  Бруней •  Східний Тімор •  В'єтнам • .svg){kind=small} Індонезія •  Камбоджа •  Лаос •  Малайзія •  М'янма • .svg){kind=small} Сингапур •  Таїланд •  Філіппіни |
| Несуверенні території |  Андаманські і Нікобарські острови (Індія) •  Острів Різдва (Австралія) • _Islands.svg){kind=small} Кокосові острови (Австралія) •  Острів Хайнань (КНР) •  Охрідський острів (Республіка Китай) |
| Спірні території | Острови Ашмор і Кратьєр (Австралія, Індонезія) • острови річки Наф (Бангладеш, Мьянма) • Оcтрови Макклесфілд (КНР, Республіка Китай, В'єтнам) • Парацельські острови (КНР, Республіка Китай, В'єтнам) • Острови Пратас (КНР, Республіка Китай) • Риф Скарбороу (Філіппіни, КНР, Республіка Китай) • Острови Спартлі (Бруней, Малайзія, Філіппіни, КНР, Республіка Китай, В'єтнам) |
 |
Це незавершена стаття з географії Філіппін. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
}
