|
Česká republika |
|||||
|
|||||
| Девіз: Pravda vítězí.(Правда переможе) | |||||
| Гімн: Kde domov můj? | |||||
 |
|||||
| Столиця (та найбільше місто) |
Прага 50°05' пн. ш., 14°28' сх. д. |
||||
| Офіційні мови | Чеська | ||||
|---|---|---|---|---|---|
| Державний устрій | |||||
| - Президент | Вацлав Клаус | ||||
| - Прем'єр-міністр | Мiрек Тополанек | ||||
| Незалежність | Від Австро-Угорщ. | ||||
| - Здобуття державності | 28 жовтня 1918 | ||||
| - Відокремлення Словаччини | 1 січня 1993 | ||||
| Площа | |||||
| - Загалом | 78 866 км² (117) | ||||
| - Води (%) | 2,0 | ||||
| Населення | |||||
| - оцінка 2007 р. | 10 349 372 (78) | ||||
| - перепис 2001 р. | 10 230 060 | ||||
| - Щільність | 130/км² (77) | ||||
| ВВП (ПКС) | 2006 р., оцінка | ||||
| - Повний | $236,536 млрд (41) | ||||
| - На душу населення | $25 346 (33) | ||||
| ІРЛП (2005) |  0.891 (високий) (32) |
||||
| Валюта | Чеська крона (CZK) |
||||
| Часовий пояс | CET (UTC+1) | ||||
| - Літній час | CEST (UTC+2) | ||||
| Домен Інтернет | .cz | ||||
| Телефонний код | +420 | ||||
Зміст |
1) Чехія (Богемія, Čechy, Bohemia) - історична провінція в Центральній Європі між Сілезією, Моравією, Австрією, Баварією та Саксонією. Разом з Моравією і Чеською Сілезією (České Slezsko) утворює Чеську Республіку. У минулому Чехія (Богемія) була ядром Чеського Королівства.
2) Чехія (офіційна назва - Чеська Республіка; Česko, латинська назва Tzechia, Tzekia) - держава на сході Центральної Європи, що межує на півночі і заході з Німеччиною, на північному сході - з Польщею, на південному сході - зі Словаччиною, на півдні - з Австрією.
Чехія (Česko) = Богемія (Čechy) + Моравія (Morava) + Чеська Сілезія (České Slezsko).
Площа держави — 78864 км²
Населення:
Столиця — Прага
Рельєф — частково гористий
Ріки: Морава, Лаба (Ельба), Влтава, Сазава
Глава держави — президент Вацлав Клаус
Глава уряду — прем'єр-міністр Мірек Тополанек
Експорт: транспортні засоби, верстати, вугілля, залізо, сталь, хімікати, скло, кераміка, одяг
Чехія – країна височин і середньовисотних гір. На зах. – Чеська височина, на півд.-зах. – Шумава, на півн.-зах. – Рудні гори (Крушне-Гори). Клімат помірний, перехідний від морського до континентального. Найважливіші ріки: Лаба (Ельба) з притокою Влтава; Одра (Одер).
Див. також: Геологія Чехії, Гідрогеологія Чехії.
На території сучасної Ч. слов. племена поселилися в 5 в. по Хр. Тут оформилася у 7 в. перша зах.-слов. держава кн. Сама. У 9 — 10 вв. Ч. належала до В.-Моравської держави. 845 чехи прийняли зах. християнство. У В.-Моравській державі діяла з 863 р. візант. місія св. Кирила і Мефодія, яка тут поклала основи слов. літургії і ц.-слов. мови. Слов.-візант. християнство, щоправда, не прищепилося в Ч., проте залишило сильну традицію самобутности і зв'язків зі слов. сходом. У 9 — 10 вв. на базі празького князівства утворилася в Ч. династія Пшемисловичів; кн. св. Вацлав здобув визнання для Ч. як васальної держави Священної Римської Імперії. З сер. 12 ст. Ч. стала спадковим королівством; 1306 вимерла династія Пшемисловичів і чес. корону перебрала Люксембурзька династія. Згодом мінялися на троні Яґайлони і Габсбурґи. У 15 ст. рел. рух Я. Гуса виявив прагнення чехів до рел. нац. самобутности проти нім. залежности. Після програного бою на Білій Горі 1620 Ч. втратила свою незалежність на 300 pp., ставши провінцією Австрії.
Протягом 17 і 18 вв. чес. аристократія денаціоналізувалася і була утискувана нац. культура. Під впливом франц. революції почалося у кін. 18 ст. нац. відродження, яке завдяки діяльності Й. Добровського, Й. Юнґмана, П. Шафарика, Ф. Палацького, К. Гавлічка-Боровського та ін. набрало характеру модерного культ. і політ. руху, який сильно виявився, з одного боку, в азстрославізмі (змагання до емансипації слов'ян в Австрії), а з другого — в рос. панславізмі. Після всебічного культ., політ. й екон. розвитку у відносно ліберальних умовах Австрії другої пол. 19 — поч. 20 вв. чехи по закінченню першої світової війни, внаслідок рішень країн переможців (Антанта), закріплених в Сен-Жерменському та Тріанонському договорах 1919 р., Австрійсько-Угорська імперія Габсбургів була поділена на нові національні незалежні країни. Чехі здобули державну незалежність і разом зі словаками створили Чехо-Словацьку Респупбліку начолі з президентом Томашем Масириком.
.png)
Внаслідок Мюнхенської угоди 1938, Чехія стала першою жертвою агресії Третього Райху в другій світовій війні. Німеччина окупувала і анексувала населену в значній мірі етнічними німцями Судетську область. З залишків території Чехії був утворений протекторат Богемії і Моравії.
Дивись також:Протекторат Богемії і Моравії
Ця інтродукція Другої світової війни отримала назву «Судетська криза».
Після перемоги країн анти-гітлеровської коаліції в другій світовій війні, Чехословаччина за Ялтинською угодою 1945 опинилася у зоні впливу СРСР. Внаслідок цього законнообранного президента Е.Бенеша було шляхом поетапного державного перевороту усунено і до влади у 1948 році вприйшли комуністи начолі зі Клементом Готвальдом.
Чеська соціалістична республіка в складі Чехословаччини створена в 1968 р. під час загальної лібералізації і демократизації комуністичного режиму в Чехословаччині, що отримала назву «Празька весна». Влітку 1968 процес лібералізації було придушено шляхом збройної агресії з боку СРСР - вводу військ Організації Варшавського договору, держперевороту і призначення у владні структури ставленників і агентів Кремля.
Продемократичні виступи в Празі 1989 привели до створення багатопартійної системи, включаючи Громадянський форум під керівництвом Вацдава Гавела; у грудні 1989 сформувався коаліційний уряд, президентом був призначений Гавел, обраний потім на багатопартійних виборах у 1990. Громадянський форум розколовся на Громадянську демократичну партію і Громадянський рух, з'явилися сепаратистські тенденції. Вацлав Клаус став прем'єр-міністром у 1992. Рішення про створення окремих Чеської і Словацької республік було прийнято в серпні 1992, і з січня 1993 Чеська республіка стала суверенною державою. Прийнята в ООН, ОБСЄ і Раду Європи.
Чехія – індустріально-аграрна країна, яка має обмежену паливно-енергетичну і мінерально-сировинну базу. Найбільш значні запаси вугілля. Провідні галузі промисловості: паливно-енергетична, чорна металургія, машинобудівна, вугільна, хімічна, легка і харчова пром-сть. Транспорт: залізничний, автомобільний, річковий, повітряний.
За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A., 2001]: ВВП – $ 53 млрд. Темп зростання ВВП – (-2,3%)%. ВВП на душу населення – $ 5142. Прямі закордонні інвестиції – $ 1,9 млрд. Імпорт (нафта, природний газ, хімікалії і напівфабрикати для чеської промисловості) – $ 40,6 млрд (г.ч. Німеччина – 34,4%; Словаччина – 7,2%; Австрія – 5,9%; Росія – 5,5%; Італія – 5,2%; Франція – 4,4%). Експорт (будівельні матеріали, ліс і металовироби, транспортне обладнання, медичне обладнання, текстильні вироби, меблі, швейні вироби і взуття) – $ 37,2 млрд (г.ч. Великобританія – 3,4%; Франція – 2,5%).
ВВП на душу населення в ЧР з початку 1990-х років знижувався і лише в 1997 досяг рівня, порівнянного з показниками 1990. У той же час спостерігалося постійне зростання рівня життя за рахунок реструктуризації споживання і посилення позицій крони. У 1998 ця тенденція була перервана передусім внаслідок проблем, що посилюються в ході трансформації економіки, високого дефіциту зовнішньоторгівельного балансу, стагнації промисловості, спаду будівельної індустрії, а також згортання різних видів послуг, зокрема, в сфері туризму і транспорту. У 1998 ВВП скоротився на 2,6% і становив лише 52% від відповідного показника для країн Європейського Союзу. Частка переробної промисловості складала у 1997 р 83%, в т.ч. частка харчової промисловості - 15,3%, виробництво металів і металопродукції - 14,2%, вироблення і розподіл електроенергії, газу і води - 13,8%, транспортне машинобудування - 9,9% і виробництво машин і обладнання для подальшого виробництва - 7,5%.
Велика частина підприємств обробної промисловості була приватизована до 1996 (майже 5400 підприємств, що становили 85% державної власності), в 1997 р частка приватного сектора у виробництві ВВП досягла 75%, у 2001 р – 76%. Передбачалося, що приватизація викличе важливі структурні зміни в чеській промисловості, зокрема в тих її галузях, які привабливі для іноземних інвестицій, таких, як автомобільна, хімічна, скляна і виробництво будівельних конструкцій.
Сільськогосподарське виробництво на початку 1990-х років скоротилося як через зменшення попиту на цю продукцію за рубежем, так і внаслідок збільшення імпорту продуктів споживання. Проведена приватизація сільськогосподарських земель. До 1997 р 3/4 сільськогосподарських кооперативів за рішенням їх членів були перетворені в кооперативи землевласників; фермерство не набуло масових масштабів. Орна земля складала в кінці 1990-х років 39,2%. У середині 1998 в сільському господарстві було зайнято 198 тис. чоловік.
Див. також: Корисні копалини Чехії, Історія освоєння мінеральних ресурсів Чехії, Гірнича промисловість Чехії.
Між Чехією та Київською Руссю існували династичні, господарські та культурні зв'язки. Велика Моравська держава підтримувала торгівельні зв'язки з Руссю. 998 року в Києві перебували посли чеського князя Олдржіма. Дві дружини Володимира Великого були чешки, від яких він мав синів Вишеслава, Святополка та Мстислава. Король Данило ходив у походи на Чехію, а його син Лев Данилович уклав мир з чеським королем. Доказом торгівельних зв'язків є знахідки в Україні чеських монет. Впливи кирило-методіївського християнства сягали Русі ще до офіційного хрещення Києва.
У Карловому університеті (Прага) в 14-15 ст. існувала окрема колеґія для укр.-білоруських студентів з Великого Князівства Литовського. Серед гуситів - вояків Яна Жижки мали бути й українці, а деякі гусити після поразки оселилися на укр. землях. У братських школах в Україні помітні впливи педагогіки Яна Коменського. Перший зразок українського фолкльору — "Пісня про Штефана воєводу" - зберігся в граматиці чеха Яна Благослова (1571). У 16 ст. до Чехії заходили окремі козаки або їх з'єднання з польської армії. У 1594-1598 рр. до Праги приїздив висланець Запоріжжя Станислав Хлопицький. На поч. 17 ст. кілька моравських міст й окремі шляхтичі утримували козаків для охорони перед нападами військ семигородського князя Бочкая.
Господарсько-торгівельні зв'язки: до Чехії вивозили худобу, віск, шкури, частково збіжжя та східні тканини і приправи; головним імпортом з Чехії був текстиль, скляні вироби, метали і зброя. У кінці 18 ст. з мукачівським єпископом А.Бачинським листувався чеський учений В. Фортунат Дуріка. Чех Я.Прач, перебуваючи на Наддніпрянщині, записав мелодії укр. пісень (збірка видана у Петербурзі у 1790 р. і 1815 р. — перші музичні записи укр. пісні взагалі). У 19 ст. між культурними діячами обох народів були персональні зв'язки: Й.Шафарик листувався з І.Могильницьким і Я.Головацьким та знайомив чехів з укр. справами та культурою. М.Шашкевич захоплювався працями Я.Коллара, Й.Юнґмана і В.Ганки. Листувалися з провідними чехами і відвідували Чехію О.Бодянський й І.Срезневський. А.Метлинський зробив перші переклади з чеської літератури.
1830 року Ф.Палацький відстоював самобутність укр. народу (Časopis Českého muzea). Гавлічек-Боровський уже 1848 року вважав українців за окремий народ між Росією і Польщею. Делеґати Галичини й Закарпаття на Слов'янському Конгресі у Празі 1848 р. зустріли прихильне наставлення чеських діячів до своїх вимог. Впливи видатних чехів (Коллара, Шафарика, Ґанки) позначалися на ідеології Кирило-Методіївського Братства. Одному з них Т.Шевченко присвятив поему «Ян Гус» з особистим «Посланіем славному Шафарикові». У Празі вийшло перше повне (нецензуроване) видання «Кобзаря» (1876). З'явилися чеські переклади Шевченка й українських повістей М.Гоголя. Й.Фріч написав 1865 року драму «Іван Мазепа». Твори українських письменників (М.Коцюбинського, В.Стефаника, О.Кобилянську, Б.Лепкого, Лесю Українку), укр. пісні і казки перекладали Р.Єсенська, Я.Гудец, К.Єлінек (він також автор оповідань і нарисів на укр. теми); укр. нар. творчість досліджували Л.Куба, Й.Гануш і Ф.Ржегорж (кільканадцять років жив у Галичині). А.Єдлічка компонував на укр. мотиви (муз. обробка «Наталки Полтавки»).
І.Франко перекладав чеську літературу, написав низку статей на укр. теми до чеських видань, у тому числі і до енциклопедії „Ottův Naučný Slovnik". Твори Франка перекладали Ф.Главачек, Я.Розвода, Р.Єсенська, а його драма «Украдене щастя» була виставлена як опера в Празі. У 1860-1870-х pp. відвідали Чехію О.Потебня, М.Костомаров і П.Куліш. Між Прагою і Львовом існував обмін публікаціями. Ряд чеських учених обрано дійсними членами НТШ (Я.Бідло, Л.Нідерле, Ї.Полівка, З.Неєдли, К.Ходунський й ін.), а Чеська Академія Наук обрала членом-кореспондентом М.Грушевського, В.Гнатюк став членом Етнографічного Чехо-Словацького Товариства. У високих школах Праги викладали укр. вчені І.Пулюй й І.Горбачевський. В Чернівцях від 1864 аж до 1870 року працював відомий чеський архітектор Йозеф Главка, де він збудував резиденцію буковинських митрополитів, нині будова Чернівецького університету. Етнограф Франтішек Ржегорж (1857–1899) певний час мешкав у Галичині (1889, 1891–1893), і левова частка його наукової спадщини стосується україністики.
На поч. 20 ст. після сецесії укр. студентів у Львівському Університеті кілька сотень укр. студентів опинилися у високих школах Праги. Зразком для укр. організацій «Січі» і «Соколи» був чеський Sokol. Великий успіх мала поставлена в Києві М.Садовським 1907 року опера Б.Сметани «Продана наречена». Влітку 1919 р. з великим успіхом виступала в понад 20 чеських містах Українська Республіканська Капела О.Кощиця.
За міжвоєнного часу українсько-чеські культурні зв'язки інтенсивно розвивалися в Празі, де виникли численні установи української еміграції. Зокрема, це були Український Вільний Університет у Празі, Українська Господарська Академія в Подєбрадах, гімназія у Ржевницях під Прагою, Музей Визвольної Боротьби України (МВБУ) та ін. Відомоє є т. зв. празька письменницька школа, представником якої є Євген Маланюк.
В УСРР з’явився ряд перекладів з чеської; делегати з Чехословаччини брали участь у міжнародному з'їзді революційних письменників у Харкові 1930 року. Тоді з'явилися чеські переклади П.Тичини, Ю.Яновського, були поставлені на чеській сцені драми О.Корнійчука. Письменники та митці з УСРР у 1920-х pp. відвідували Чехословаччину. Закарпатська тематика віддзеркалена в творах І.Ольбрахта («Микола Шугай розбійник», репортажі «Гори і століття», «Голет у долині»), В.Кані, в романах Я.Верби («Душа гір»), В.Ванчури («Останній суд»), трилогії К.Чапека («Гордубал»), в поезіях С.Неймана (цикл «Карпатські мелодії») й ін.
Богемістика в Україні зосереджена на слов'янознавчих кафедрах у Київському, Львівському й Ужгородському університетах та при НАН України. Студії з україністики зосереджені на кафедрі Празького Карлового Ун-ту (тут викладали І. Зілинський, І. Панькевич, М. Затовканюк, К. Ґеник-Березовський, В. Жідліцький, нині тут працюють В.-М. Лендєлова, Т. Хланьова, М. Пржігода та ін.), в Університеті Палацького в Оломоуці (Й. Андерш, Г. Маліневська), в Масариковому університеті в Брні (Г. Миронова), в укр. відділі Слов. Інституту (дир. чес. русист й україніст Ю. Доланський), Чехо-Словацької АН (О. Зілинський, В. Гостічка, А. Куримський). Пряшівські культ.-наук. установи сприяють чес.-укр. культ. зв'язкам, зокрема Микола Мушинка дослідив долю міжвоєнного МВБУ, еміграцію русинів Румунії до Чехії тощо. Укр. письм. Пряшівщини здійснили низку перекладів з чес. Див також Українці в Чехії
|
|
||
|---|---|---|
| Столиця | Прага |  |
| Краї | Центральночеський • Південночеський • Плзеньський • Карловарський • Устецький • Ліберецький • Краловоградецький • Пардубіцький • Оломоуцький • Мораво-Сілезький • Південноморавський • Злінський • Височіна | |
 |
Це незавершена стаття з географії Чехії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
